Мені давно за шістдесят
І мяко сніг ляга на плечі
В природи хочеться спитать:
Чому, чому, роки летять?
І виски сріблять сивиною
Через віки, через роки
Торують шлях вони журбою
Приспів:
На зламі літ. дитинства світ
Не догоряй життя свічою
Спини свій біг, років розбіг
І залишайся ти зі мною
Життя здається й не було
А почалось воно спочатку
Хоча і молодість пішла
Та мудрість залишилась у остатку
Приспів
А роки швидко так летять
Зникають безвісти за даллю голубою
Хоча давно за шістдесят
Хоча давно за шістдесят
Ти не згасай свіча життя за мною
Ти не згасай.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2018
автор: Олег М.