На площі молодь мітингує.
Піднесення кипить, вирує.
Майданом сміх, пісні і танці
Та налетіли сіроманці,
Оскаженілі з увсебіч.
І полилася кров у ніч.
Усюди місиво криваве.
Куди не глянь наліво, вправо
І скрізь муштрований ОМОН
Проводить показовий шмон.
Катують виродки дітей,
У ніч сплюндрованих ідей.
І тут, і там жахливі крики,
Бо скрізь лютують звіроликі
Бездумний та безжальний кат
Мордує хлопців і дівчат.
«Гордись країно» - ось вони
Твої зомбовані сини.
Стоїть хлопчак. А за хвилину,
Садист у формі за чуприну
Його хапає сіромаху,
Та з-за плеча, з усього маху
Кийком по голові щосили!
І кров’ю землю окропило.
А хто тікає- доганяють,
Збивають з ніг тоді хапають
Й волочуть просто по землі.
А совість де ж, а де ж жалі?
Цього у нелюдів нема.
Тож сподіватися дарма.
Сказав Хазяїн – Цербер фас.
І не роздумуючи враз.
Кого завгодно загризуть,
Забю’ть кийками, затовчуть.
Невже ж їх жінка спородила,
Дала життя й на світ пустила?
Поріддя зла і сатани
Та новоспечені пани
Вирощують бездушне стадо,
Щоб їх, казкове, ельдорадо
Оберігали пси й псарі.
Жорстокі й хижі владарі
***
З тих пір минули вже роки
Нові пани й нові круки
чекати кращого дарма.
Бо змін і не було й нема..
Тоді брехня була всевладна
Тепер така ж, ще й шоколадна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2018
автор: євген уткін