Так давно тобі не снились сни,
Ти ніколи не вірив у долю,
Все чекаєш, друже мій, весни
І боїшся зазнати болю.
Наче ходиш, як всі, по землі,
Та добра не помічаєш.
Тільки бачиш людські вчинки злі
І в душі гірко ридаєш.
Ти самотність любиш понад все,
В житті замкнутий, байдужий
І пливеш, де течія несе,
Та це не життя, мій друже.
Ти створив лише свій власний світ,
Людей в нього не впускаєш,
Бачив все, здалось, за стільки літ,
Але друзів ти не маєш.
Маска в тебе, не людське лице,
Бо емоцій нуль, немає
І давно для тебе норма це,
Але час біжить, тікає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2018
автор: Кароліна Дар