оце ти вилупок! вітай старого друга.
і який же я радий калічити твоє ім'я,
бачити, як шибенично висолоплюєшся,
чути, як передсмертно регочеш,
і навіть, як екстатично пердиш,
ніжну душу маніфестуючи для напучування легковажних –
та душі, кажуть, як вже нема, то не вибздиш,
тріолетом не випишеш, поперед батька не випередиш.
ти – найжалюгідніший наочний приклад
дегенеративно-облітеративного нелітературного маразму.
сядь хоч он на телевежу, високо там відпочинь;
не тиняйся по людях, заощаджуй свою цитоплазму:
може, вона ще згодиться на порнографічну хрінь
хоч для пушкіна, хоч для путіна, а напевне, що й для могили.
он вона вже чекає, чорти б тебе всі любили!
тьху, така дика ненависть веде мені всі гайки.
тобі за таке буде мученицька всеукраїнська слава,
а мені – лиш на куриво, лиш на цей день копійки.
справді, що я ще можу для тебе зробити,
крім облітерувати?
оббілувати, розчленувати, колесувати,
просто придушити, чи що.
ти вже вибач, але ти – один з тих численних та багатьох,
кому однаково, де колупатися: чи на людських городах,
чи в молодіжних забавах, чи у козацьких походах,
– чи у себе то в носі, то в дупі.
мовчи вже, пустунчику, слухай та потерпи тепер:
будеш героєм, як досі без чести не вмер.
тримай свої зуби вкупі,
бодай ти сьогодні здох.
чув чи не чув? не верещи, вражино:
ти ганьбиш людський рід, ти соромиш мою країну,
шлаковатяний патріотику, суслику,
ти тварина, тупа свиня.
я приходитиму і робитиму з тебе форшмак щодня.
я спресую тебе і розкидаю, мов на городі гній –
нехай твоїми тельбухами ласують собаки:
ті повірять, що ти досить добрий, і не такий дурний,
і що не рипавсь ні в поети, а ні в комуняки
присвята олексі удайку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2018
автор: schneider