Ніколи нам не зрозуміти жінку,
Вона завжди тримає все в собі.
Не матимеш спокою ні хвилинки,
Якщо вона не віддана тобі.
Коли вона закохана по вуха,
Не спробуй щось змінити у житті.
І навіть в час коли кусає муха,
Всі вибачення стануть в мить пусті.
Не можу й нині я пізнати жінку,
Яка для мене ватрою була…
Проте я бережу її жаринку,
Згоріти з нею хочеться до тла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2018
автор: СЕЛЮК