Привітаю свою маму
З ювілеєм вранці-рано!
Сім і п"ять - це ж зовсім мало,
Це розминка була, мамо!
Сім і п"ять - це осінь-пані,
Та не зимонька в жупані...
І, як осінь - вся в турботах,
Ну ж бо, мамо, до роботи!
Тут нам птах її підкинув,
Правнуча недавно скинув...
Правнуча без прабабусі,-
Це ж в якому- таки дусі?
Хай Європа вибачає,
Та у нас - свої звичаї!
Перший правнук - перше диво,
Моя мама ним щаслива!
Ну а там, не за горою
Друге з"явиться з весною...
Так що, мамцю золотенька,
Ви далеко не старенька,
Жвава, мудра і бадьора,
Спокою нема довкола!
Це ж якраз все те, що треба,
За це просимо у неба
І кому, як не прабабці
Вчить взуватися у капці?
Вчити пісеньку співати,
"Отче наш" на ніч казати?
Без вас, мамо, ну ніяк,
Це не привід - сім і п"ять...
Десь на пічці ноги гріти,
Коли вам іще горіти!
Від дочірньої любові
До ста будьте нам здорові!
Старість хай не доганяє,
Йде до тих, хто ї чекає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778158
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.02.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова