Дарунок
Ось воно, щастя і таїнство,
сонцем осяяне дійство,
освячене і омріяне —
бажане материнство.
Чи може щось загадковіше
бути в житті людському ще?
Кохана, ти світ випромінюєш
і дійсність собою змінюєш.
Ти щастя моє усміхнене,
оновлене і окрилене.
Кожного дня дивуюся,
тілом твоїм милуюся.
Ти відпочинь, моя миленька,
вже на порозі ніченька.
Тебе огорну теплом своїм,
найзаповітніше розповім
так, щоб і дівчинка слухала,
щоби нічка усіх колисала...
Терпіння би мені трішечки —
вже хочеться бачити личенько,
купати в любисточку дівчинку,
читати маленькій казочку.
Ти чуєш татка, травинонько,
джерельце моє, сопілонько?
Я доторкнуся ніжністю,
а ти поштовхайся ніжкою.
Тобі кришталеві зайчики
цілують рожеві пальчики.
До строку (дай, Доля, милості)
треба ще трошки вирости
і стати хоробрими й сильними.
Поспи під моїми обіймами.
Уклінно я долі дякую,
дарунок її очікую.
02.2018 р.
Художник Александр Маранов. Серия светящихся картин «Грань»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778130
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2018
автор: Таня Світла