Війнуло болем з газетних шпальт,
Згадаєм всіх, хто тоді поліг!
Ті хлопці падали на асфальт,
Палав від крові лютневий сніг.
Пішли на битву з вчорашнім днем,
Бо не сприймали гадючну фальш.
Вони, як зорі, горять вогнем-
Їх подвиг- біль і неспокій наш.
Так, гріє душу комусь безвіз,
Та в себе жити все важче й важче…
Свічок скорботних стікає віск,
Жирують- гірші, вмирають- кращі…
© Володимир Присяжнюк
19.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778075
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2018
автор: Володимир Присяжнюк