Коли залишились турботи позаду,
Сховалась від буднів у ніч суєта,
До осені йдемо на тиху пораду
Вона ж бо сьогодні така золота.
Мандрує по світу врочисто-багряна
Така величава ця диво-краса,
Усипана золотом-листом поляна,
Зірницями впала у трави роса.
Присіла на стежці мелодія тиші,
Дощі до землі прокладають мости.
І пише для осені клен свої вірші,
А вітер розносить по світу листи.
Розтанув за обрієм день листопаду,
За чаєм присіла спочить суєта,
За вікнами сині дощі зорепаду,
В душі у маестро – пора золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2018
автор: Марічка Волошка