Зима вдягнула сосни в білі плаття.
Я чую пісню лісу Закарпаття...
Гірський струмок підстрибує граційно,
А вітер спить, дитинно так, спокійно.
Хай спить. Мабуть набігався й втомився.
Знайшов собі для сну таємне місце
Й сховався, ніби втік від всього світу.
Боюсь його і подихом збудити.
Боюсь злякати цю ранкову тишу,
Де знов душа наповнюється віршем, -
Словами й кроком. Саме в ці хвилини
Народжується сонечко невинне.
Промінчики гуляють поміж гіллям,
А сніг летить - кружляє елегійно...
Красу цю не любити - не можливо,
Коли душі так радісно й щасливо...
І хочеться це все запам'ятати!..
І хочеться це все намалювати:
Цю казку закарпатську білосніжну,
Цей ранок незабутній дивовижний.
Зими неперевершена картина
Залишиться в мені і на світлинах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777887
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Елена Марс