Я так мріяла, дня осіннього
Якось ступиш на мій поріг.
Скажеш, знявши плаща темньо-синього:
- Я тебе стільки літ беріг!
В шибку стукав веселим місяцем
Заглядав, лоскотав твій сон.
І в куточку, де ліжко міститься,
Слав привіти крізь синь вікон.
Кожен нігтик з дороги стомлений
Цілував на твоїх ногах.
Літнював на руках знедолених,
Зимував на п'янких вустах.
Ти приходила геть засмучена
У холодний, як лід, вігвам.
Я струмочком, що дихав кручами,
Твою втому з душі змивав.
Я шукав тебе, ти зневірилась.
Я чекав тебе, ти не йшла.
Туга вічністю синьою мірялась,
А любов все росла, росла.
Через відстань, омиту вірністю,
Я почув твій безмежний біль.
Я прийшов з неземною ніжністю
І тепер - я навіки твій...
2001-2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=77786
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2008
автор: Ольга Мельник (Legenda)