Сцена п’ята
Віолетта сама
ВІОЛЕТТА
Так дивно! Так дивно! Луною
звучать слова ці в серці!
Чи це кохання стане лише маною?
Що ждеш, душе моя ти неспокійна?
Ніхто мене так не бентежив... Ця радість
мені не знана – кохаю і кохана!
Чи ж я зможу забути
це ради втіх щоденних, таких безпутних?
Це може він, кого душа,
самотня і тремтлива, (самотня і тремтлива)
часто у мріях бачила
радісно і щасливо (радісно і щасливо)!
Він, що бажав приховано
про стан здоров’я знати,
став жар новий вливати,
бо з ним любов прийшла.
І ця любов (ця любов) нездолана,
що править світом (що править світом) вічно,
така прекрасна (прекрасна) і магічна –
муку (муку) і радість,
(муку і радість) мені дала.
(муку і радість) мені дала.
Ах! Так. Муку і радість дала!
Чисті моєї юності
і боязкі бажання (і боязкі бажання)
втілив усі негадано
майбутній пан кохання (майбутній пан кохання),
коли з небес проміння
його краси світило
і всю мене накрила
дивних ілюзій мла.
Знаю – любов це, любов нездолана,
що править світом (що править світом) вічно,
така прекрасна (прекрасна) і магічна –
муку (муку) і радість,
(муку і радість) мені дала.
(муку і радість) мені дала.
Ах! Мені дала!
(задумалась на хвилинку, тоді продовжує)
Безумство! Безумство!
Марення ці даремні!
Бідній самотній жінці,
що загубилась в пустелі
оцій багатолюдній,
котру зовуть Парижем,
що ще чекать?
І що робити?.. Гуляти
і згинути в цім вихорі –
вихорі насолод.
Гулять! Гулять!
Завжди вільна бути хочу,
щоб були лиш розваги всюди.
Хочу, щоб життя моє ходило
по веселості стежках.
Чи світанок, чи вечір буде,
маю бути я готова
до розваг нових, чудових,
що летять у моїх думках.
Що летять, що летять,
що летять у моїх думках.
Що летять, що летять у думках.
АЛЬФРЕД
(під балконом)
Любов, любов нездолана...
ВІОЛЕТТА
Ах!
АЛЬФРЕД
...що править світом,
що править світом вічно...
ВІОЛЕТТА
Любов ця!
АЛЬФРЕД
...така прекрасна (прекрасна) і магічна –
мука (мука) і радість,
(мука і радість) мені була.
ВІОЛЕТТА
Безумство! Безумство!
Безумство! Гулять! Гулять!
Завжди вільна бути хочу,
щоб були лиш розваги всюди.
Хочу, щоб життя моє ходило
по веселості стежках.
Чи світанок, чи вечір буде,
маю бути я готова
до розваг нових, чудових,
що летять у моїх думках.
Що летять, що летять,
що летять у моїх думках.
Що летять, що летять у думках.
АЛЬФРЕД
Любов нездолана...
ВІОЛЕТТА
Що летять.
АЛЬФРЕД
...що править світом...
ВІОЛЕТТА
Що летять. Ах! Ах! Ах! Ах!
Що летять у думках.
АЛЬФРЕД
Любов нездолана...
ВІОЛЕТТА
Що летять.
АЛЬФРЕД
...що править світом.
ВІОЛЕТТА
Що летять. Ах! Ах! Ах! Ах!
Що летять в моїх думках.
В моїх думках, в моїх думках!
(виходить наліво)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777796
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.02.2018
автор: Валерій Яковчук