Як важко прожити поетам
Й творити у час суєти,
Злетіти, немовби комета,
Лишаючи світла сліди.
Вогонь свого серця роздати,
Аби запалить маяки…
Поети – словесні солдати
На вічних теренах війни.
А скільки їх гине в двобії
За місце для правди в житті.
Вони, як та зірка надії,
В обмеженім часом путті.
А може, як полум’я свічки,
Що пише нетлінний куплет,
Слова залишаючи вічні.
У слові - не згине поет!
18.02.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777795
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.02.2018
автор: Східний