мальовані вікна моєї душі...
чому ж ти їх не бачиш, кольорів?
лиш біль німий - зотлілі спориші.
як я трава із чудодійних слів.
.............
яскрава, соковита, відпускай,
чуже минуле, більше не твоє.
заблуканий і не прийдешній рай.
ненавиджу те слово нічиє...
............
що ти ним сьогодення називаєш.
поглянь навколо, море кольорів!
чого ж тоді у чорний загортаєш,
кохану душу, в попіл споришів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2018
автор: Квітка))