Душе! Ти де жила раніш до мого тіла?
Що робити вміла? Чим турбувалася? Хворіла?
Коли і як ти вчилася ходити й говорити?
Читати й міркувати?
Коли і хто уперше научив тебе кохати?
Душе, душе. Чи хороше про тебе дбаю?
Майбутній власник твій мене добром згадає?
Чи не згадає зовсім?
Просим, просим! З руками і ногами,
З головою. Не марно ти дарована мені.
В тандемі добрім нас з'єднала доля, просто повір.
Живи, вистукуй серцем у гарнім здоров'ї.
Роботи в нас з тобою - непочатий край,
Я все зроблю, щоб ти гордилась мною,
Вдихай на повні груди й видихай!
Це зараз. А колись ти вселишся в людину нову,
А я прийду у відголоссі мрій дзвінких і в снах.
Я зараз сію й поливаю, а ти зійди,
Не загубись і не зітлій в рядках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Алла Гонда