Кажуть життя прожити, не поле перейти,
Чому ж наш вибір буває помилковим?
Справжнє кохання прагнемо знайти,
І щастя бажається мати казковим.
Інколи дарують жінкам наче щирі слова,
Ніжністю до серця достукатись бажають.
Повторюють не раз, душа тепло відчува,
Достатньо цього для кохання вважають.
Та час летить, назад немає вороття,
Повірили в брехню і з долею змирились.
Розпалює душу таємне каяття,
Жалючий розпач ще бажає помтитись.
Чому доля буває такою жорсткою?
Де поділось кохання у потоці сумних днів?
Понівечина душа вмита сльозою,
Не дарує ніч давно солодких снів.
Де взяти силу розлуку пережити?
Безмежна кількість недоспаних ночей.
Нестерпним болем змогли у серці відбитись,
Похмурим поглядом змарнілих очей.
За що доля нас інколи карає?
Чому підступним буває кохання?
Бо одна душа із двох щиро кохає,
Розважитись інша мала бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2018
автор: Валентина Ярошенко