Ой біда мені, біда,- Колись була молода,-
З моїми роками... З чорними бровами...
Промайнули,як вода А тепер живу одна,
До моря річками... Та ще й з болячками...
Все було в радість мені,-
І сім"я, й робота...
А тепер всі дні сумні,-
Смуток і скорбота...
Та бува не лиш біда, Ця біда - на всіх одна,-
А й велике горе... Страшна і негожа,
І дозволу не пита, Що на Сході йде війна,
Й не спливає в море... Помилуй нас,Боже!
Серце й душу б віддала,
І все,що я маю,
Щоб закінчилась війна,
Я й Бога благаю...
Я й сама б туди пішла, Вже чотири довгих роки,-
Якби мала сили, Біда в Україні,
Хоч когось би я сама, Рани й сум у нас глибокі,-
Може б затулила... Смерть там і руїни...
Тільки наші "владарі",-
Не знати,що роблять...
Бійки, лайки,хабарі,-
Й закордони їздять...
Їм війна ця не болить, Вони в розкошах живуть,
Не для них це горе, І людям недруги,
Гарно їм і зручно жить,- Не дай,Боже доведуть
В них щасливі долі... Країну до згуби...
Як тоді нам в світі жить,-
В біді до безкраю?..
Як їх совість розбудить,-
Я,люди, не знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2018
автор: геометрія