Зимовий вечір. Ліхтарі, сніжинки...
Поспішають постаті додому.
Та раптом вслід (почулося?) : - Даринко!
Перша думка - "просто перевтома"
А постать щиро посмішкою сяє
І випливають спогади з дитинства.
Ми розумієм, що усе минає, -
Час іде дорогою злочинства.
Так захотілось просто обійняти
І теплом розхвилювати зиму...
Емоцій безліч... - Ну, розказуй, як ти?
Відчуваю ниточку... незриму.
- Усе в порядку : дім, сім'я, робота.
Та не можу з холодом змиритись!
Як твої дітки? Зайнятість, турботи...
На маршрутку боюся спізнитись...
Зимовий вечір. Я шукаю рими.
Випадковій зустрічі радію.
Роки шкільні, немов струмки нестримні,
Залишають в серці ностальгію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777271
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.02.2018
автор: Дарія Типчук