... я зі сну виринала зболено:
душу, ніби кита на сушу,
викидало, таку поштормовану.
Та всміхалася: "жити мушу".
Сон був розкішшю, в парі з спокоєм,
молитовно рятуючи душу,
Сон приходив наче відповідь:
ще не все, переплачу і... жити мушу.
Жити хочу... За життя! за життя так трималася!!!
"Не допитуй мене... нічого зовсім не сталося", -
я тобі... лиш тобі, не крізь сльози, всміхалася...
Вміло, щиро, відважно... правдою відбрехалася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777226
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2018
автор: Яна Бім