Цьогорічна зима нестандартна була,
в ній спокою мені не було і нема...
Ой зима,ой зима,ти холодна й німа,
і чарівність твоя - не моя, не моя...
І твої голоси неспокійні були,
снігової краси, недостатньо дали...
Ой зима, ой зима, ти холодна й німа,
величавість твоя - не моя, не моя...
Хоч до тебе,зима, все ж претензій нема,-
не твоя в тім вина,що на Сході війна...
Ой зима, ой зима,ти холодна й німа,
хоч буваєш й цікава, та не всім ти забава...
Ти вже,зимо, стара, відступати пора...
Вже весна молода у вікно загляда...
Ой зима, ой зима, ти холодна й німа,
і не злися дарма, відійди від керма...
Усі ждуть вже весну - молоду й чарівну,
повну світла й тепла, без війни і без зла...
Ой зима,ой зима, ти холодна й німа,
гонор свій прибери, ключ весні поверни...
Бо ж весна є весна, ніжна й тепла вона,
хоч буває й сумна,та вона ж ще й красна...
Ой зима,ой зима,нестандартна й німа:
то дощі, то морози, то сніги, а то й сльози...
Отож злись, чи не злись,доведеться тобі,-
відійти десь кудись, віддать місце весні...
Ой зима,ой зима, в тім не буде гріха,
як раніш відійдеш,війну й зло забереш...
І в сьогднішній день,День Стрітення Господнього,
вже старий Симеон зустрічав Сина Божого,
і Старий Завіт уступив місце Новому...
Ой зима, ой зима, ти холодна й німа,
з своїм холодом ти відступаєш,
і весну, й тепле літо без зла вітаєш...
є
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2018
автор: геометрія