У залі тиша. Всі чекають дива.
Там за кулісами створили новий світ.
Щезає час і простору частини
Долає неймовірний космоліт …
І не планет чужих проблеми найгрізніші,
Чужого сонця вдосталь всім тепла,
Людина для людини наймиліша,
Людина для людини і найбільше зла …
Мабуть, у цьому вся її проблема.
У просторі ховаються світи.
Себе самих спочатку зрозуміти треба.
Себе самих найважче нам знайти.
Вирує гладіаторська арена.
Невгодних кинули в обійми до товпи.
Товпа в емоціях. Погасла сцена.
Мовчання душ. Стоять самі стовпи.
Найбільша цінність – не космічні спроби.
Переляк від самих собі подоби.
Найважливіше – це коли лише для неї
Десь в часі й просторі ожили орхідеї.
Акторів довго ще не відпускали.
Акторську мрію винесли зі сцени.
Чиясь рука її собі забрала.
Порожні гладіаторські арени …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2018
автор: Дружня рука