Торкнувшись плечима, ми не вітались.
Зустрівшись очима, ми відвертались.
Похнюплені, горді, чи гордовиті,
Ховали серця, мовчанням сповиті.
А в них же – пісень чарівні ручаї.
І журяться тихо і Ваші, й мої.
В них зорі і птиці, любов до людей,
Вогонь, що приніс для обох Прометей.
Які ж бо могли струменіти розмови!
Тепер – монолог, і слова полинові.
Я каюся. Вперта. Земляче-земляче,
В руках – Ваша книжка. Читаю і плачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776934
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2018
автор: Валентина Голубівська