Прошу́, прийди полоскотати нерви
Зарозумілій тітоньці-зимі,
Бо вже душа вичерпує резерви,
Очікуючи життєдайних змін…
Бо вже крило, обшарпане вітрами,
Забуло смак дзвінкої висоти.
О, ці скупі холодні панорами
І цей полинний присмак гіркоти!..
Прийди й поруш, розколихай, роздмухай,
Перетряси крізь сито, як муку́.
Вже нишком наслухаю краєм вуха
Твою джерельну музику п’янку!
Вже чую запах пролісків у лісі,
Хоч березня не видно, та дарма,
Відхлипує бурульками на стрісі
Капризна і ображена зима.
Тож на медове сонце не скупися,
Бо зачекавсь на нього білий світ!
Скрипить у полі срібна колісниця –
Вантажить лютий клунки снігові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2018
автор: Наталя Данилюк