Помовчи... Помовчи...
Осінь дихає часто,
Бо ось-ось вже народить чорні хмари сумні.
Хмари виллють дощі
На оманливе щастя,
Що всміхалося влітку і тобі, і мені...
Помовчи, помовчи,
Обіймаючи чашку,
Обпікаючи пальці долі трунком гірким.
Дорікай, та не вчи,
Бо збагнути це важко,
Чому я тебе знала не таким. Не таким...
Помовчи, помовчи...
Чим зарадиш словами,
Що як листя померле нам спадає до ніг.
А минуле гірчить...
І зима вже між нами
Розбудовує вежі і в лице сипле сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2018
автор: Любов Вакуленко