І я, молю Бога…

                                     І    я,    молю    Бога...

І    я,    молю    Бога,    щоб    дав    мені    сили,
А    ще    дав    і    пораду,    як    мені    жити.
В    мене    за    плечима,    своя    є    дорога,
А    ту,    що    лишилась,    щоб    гідно    прожити.

Чому    в    своїй    хаті,    у    нашій    країні,
Не    можемо    ми    і    самі    панувати?..
Чому    довелось    так    моїй    Україні,
За    незалежність    свою,    волю    страждати?..

Господь    нам    послав    найкращії    землі,
І    працьовитих,    та    привітних    людей.
Аби    правителі    були    в    нас    гідні,
Й    не    мали,    для    нас    всіх,    дурних    тих    ідей.

Та    вже      нам    і    сусіда    не    вибирати,
Бо    він,    з    давніх    давен    біля    нас,    також    є.
Нам    віками    прийшлося    з    ним    воювати,
Він    знову    і    знову,    і    нині    за    своє.

А    можновладці,    не    шанують    країну,
Та    й    Бога    вони    перестали    боятись.
Роками,    руками    грабують    Вкраїну,
Не    хочуть,    у    тому    і    Світу,      признатись.

Пошли    ти    нам    Боже  ,  святого    Мойсея,
Щоб    вивів,    увесь    наш    народ,    у    майбуття.
Одна    в    нас    надія    тепер,    лиш    на    тебе,
І    на    світле,    й    щасливе,    майбутнє    життя.

І    я,    молю    Бога…

                                     06:40.08.04.2016.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776718
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.02.2018
автор: Михайло Онищенко