[i](Епілог історії кохання)
[/i]
За днями дні ховаються в роки
І пам’ять тінь кохання береже.
А спогади римуються в рядки…
Невже усе закінчилось? Невже…
Ти натякала: «Є кому писати…»,
Та я у серці зберігав надію.
Тебе так не хотілось відпускати,
І от тепер плекаю ностальгію…
«Є хлопець» - запис на Твоїй сторінці.
І хоч лише недавно він з’явився,
Вже повна чаша розпачу по вінця…
Ледь смуток у молитві розчинився…
А Ти знайшла молодшого за себе,
В коментарях під фото «Мій хороший».
А у очах блакить холодна неба…
Для Тебе щастя я у Бога прошу…
Себе питаю: Чи було кохання?
Чи пристрастю лукавий спокушав?
Залишилось лише розчарування,
Що з відчаю натхненням розмішав.
За тим, що було, більше не шкодую,
Минуле – те, чого уже немає.
Можливо Ти мене і не вартуєш,
Як я Тебе не вартий. Загортаю
У риму тліючу вуглинку-ностальгію.
Лише на волю Божу уповаю.
Його любов дає мені надію,
З якою я кохання відшукаю…
© S.Nemo
12.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2018
автор: Finist