Для мене ти – дарунок долі,
Промінчик сонця і весни.
В житті з’явилась проти волі,
І досі ще приходиш в сни.
Приходиш лиш щоб нагадати,
Про ті безмежні почуття,
Що на словах не передати,
Які так змінюють життя.
Чекаю снів, шаленства ночі,
Вдень не живу, лише існую,
Щоб зазирнути в темні очі,
В обіймах біль свою гамую.
Втрачаю розум, шаленію,
Судомить тіло від напруги.
Від хвилювання полотнію,
Боюсь пробудження наруги.
Від сну прокинутись боюся,
Тебе щоб знову не згубити.
У сні щасливий і сміюся,
Без тебе так нелегко жити.
Примарне щастя сон дарує,
Реальність обриси втрачає.
Вже серце розуму не чує,
Душі байдуже – бо кохає!
20.06.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2018
автор: Мирослав Вересюк