БЕЗ ПАСТУХА ДИКЕ СЛІПЕ ЯГНЯ
Тверду чорну смолу без вогню не розтопити
не залатаєш піском вибоїсту яму дири дороги
від крові -жирну пляму у воді не відбілити
не відмити від фарби руки без хімічної допомоги.
У павутинні ураганні вітри несуть в тупік
вічний плач болю журбі і в душі страждання
час біжить галопом годиник відраховує лік
І в заметіль зими -бузувіра чекає смуток ридання.
Кислувато- солоні дні під грозами проливним дощем
напічнявіє трухлявий слабенький паросток зерна
без сонця тепла любові віри і надії в душі -щем
і без пастуха людина блукає, як дике сліпе ягня.
Потрібно віднайти себе у цьому житті на землі...
віднайти рівновагу на площині якій пливеш вдаль,
бо буйні хвилі розтрощують човни і великі кораблі
залишають уламки долі і крижаної сльози печаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776571
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Чайківчанка