Навіщо докори, образи?
Вже не коханий і не любий!
Гіркі слова, дошкульні фрази,
І не цілуєш більше в губи.
Я розумію, час минає,
В минуле вороття не буде.
Любов, теж інколи вмирає,
Або її хоронять люди.
Що відбулося, я не знаю
І хто це зможе пояснити,
Як те, що я тебе кохаю,
І як тепер без тебе жити!
Тобі байдуже, я це бачу,
Та серце, серце шаленіє!
Даремно я зусилля трачу
Душа від остраху німіє.
Як їм доступно розказати,
Душа щемить, а серце крає,
Що їм судилося кохати,
Та їх ніхто вже не кохає!
16.03.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2018
автор: Мирослав Вересюк