Плаче дощ, плаче ніч. Тільки я вже не вмію, не можу.
Видно щось на душі, може сонце сховалось і спить.
Не цілує ніхто. Каже Янгол :тобі допоможу.
А я?.. Що?..Я ж велика...Душа геть втомилась... й мовчить.
Це ж нічого. Життя. Я ще зовсім маленька дитинка.
Кошик старий беру і у нього складаю зірки.
А коли... Коли небудь... Як буде десь вільна хвилинка -
Перепишу в душі білим всі пресумнії думки.
Та чи вистачить часу?.. Бо вже позбирались роки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: Відочка Вансель