Нас примушують до мови
Знать потрібно, нема мови.
Та чи серцю це на радість?
А насилля хилить, валить.
І укази тут – дурня,
Зпідтиха прийдуть слова.
Наспів і у нас живе,
Але суржик вперед йде.
Іншомовні – поряд з нами,
Та в душі ми поряд з вами.
Не поляки, і не руські –
Українці суще сущих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776454
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2018
автор: seroglazka