У прочинені двері
протяги повсякчас.
Студять душу, вечерю,
студять майбутній час.
Чи зачинити б варто
і начіпляти замків...
Чи краще б і не відчиняти,
не слухати зайвих слів.
Протяги ходять днями.
Протяги ходять вночі.
Можна було б... Ключами...
Та загубила ключі.
Така як була. Роззява.
Вистигнеш і замреш.
Протяги мають право.
Вже чи і забереш.
Можна зібрати каміння,
назводити барикад...
Тільки не маю вміння.
Та й сил моїх стане навряд.
11.02.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776420
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2018
автор: Di Agonal