Дощі споліскують дерева.
Нелютий лютий засльозив.
І тільки думки світла мева,
В кульбітах кольорових див,
Бо сірі дні не вічні, друже,
Бо є за пеленою рай,
От тільки захотіти дуже,
Лиш захотіти – і літай.
Коли буденщини багато,
Стань, наче вітер, ніби дим,
Відкрий в собі комори свята,
І будь безмежно молодим.
І прорости, хоч едельвейсом,
На тілі білої гори,
Де пролягли орлині рейси,
Де сніг, як сонця прапори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: Стяг