Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2018
автор: Ганна Верес