Убогі в нас люди,
Убогі і села,
В нестатках живе простий люд,
Лише у багатих
Оселі веселі...
А бідні убого живуть...
Так вірили всі ми,
Надіялись свято,-
Широкий простелиться шлях...
Минають в нас мрії,
І віра,й надії,
Вселяється острах і страх...
Куди ж ідемо ми,
Хто скаже нам,люди,
Що нас у майбутньому жде?..
Чи стане в нас сили,
Чи вернеться віра?..
Чи все разом з нами помре?..
Журба мене гнітить,
Недоля вже давить,
Боротися сили нема...
І будні,не будні,
І свята, не свята,
І віє у душу зима...
Та хочеться вірить,
Надіятись,ждати,-
Страшне і сумне все мине...
У праці й любові,
У дружбі,й невтомі,
Збудуємо ми все нове...
Зима вже минає,
І сонечко сяє,
Ось-ось вже настане весна...
І ми не здамося,
А будем боротись,
Відійде у безвість війна...
Весна додасть сили,
Розправимо крила,
Почуємо крик журавлів...
І квіти весняні,
Від краю до краю,
Й лунатиме спів солов"їв...
І з"являться в грудях
Солодкі бажання,
Весняний прийде первоцвіт...
І березень,й квітень
В уста поцілує...
Розкриється лагідний світ!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: геометрія