Віють вітри.

                   Віють    вітри.          

Віють    вітри,    віють    буйні,
Та    й    на    Україну.
Там    живе    моє    серденько,
А    я,    може    й    згину.
Зібралися    козаченьки,
Та    в    похід    ходити.
Може    ляхів,    чи    москалів,
У    поході    бити.
Бо    на    нашу    Україну,
Вони    зазіхають.
Та    ми    вільні    козаченьки,
Нехай    про    те    знають.
А    ми    хлопці  –  запорожці,
Нам    не    сумувати.
Бо    хочемо    свою    правду,
В    своїй    хаті    мати.
Віють    вітри,    віють    буйні,
Та    нас    не    злякають.
Нехай    наші    воріженьки,
Стільки    й    щастя    мають.
Ми    зібрались,    козаченьки,
В    краї    панувати.
І    немає    в    Світі    сили,
Щоб    нас    подолати.
Лише    тільки    в    бусурманів,
Можете    шукати...

Стережіться    воріженьки,
Та    й    всі    стережіться.
Бо    воскресне,    Іван    Богун,
То    й    Ви,    бережіться...

             20:55.20.04.2016.

Навіяно,    Великим    Кобзарем,
та    сучасними    подіями,    на    Сході.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775827
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2018
автор: Михайло Онищенко