Спіймалось сонце на димар
зимовим тихим ранком,
як вигулькнуло із-за хмар
сьогодні на світанку.
Спинилось там перепочить,
набратись сил для лету
й, щоб встигли за хвоста схопить
свої думки поети.
Затрималось хвилину-дві
і знову у польоті,
бо сонцю треба облетіть
всю кулю у турботах.
Позаглядать кругом, зігріть
горобчиків на стрісі,
збудить промінчиком в норі
лисичку на узліссі,
бурульками десь побриніть,
краплинками поплакать,
берізку змерзлу по корі
легесенько погладить.
Погратись блиском у сніжку,
натоптані доріжки,
що забруднились у піску,
увагою потішить,
десь облизати гілочки,
що мріють за весною...
Усіх турбот не полічить
ні влітку, ні зимою.
Щодень невтомним колесом
мандрує небосхилом,
тож хай на димарі собі
ще трішечки спочине...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775636
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.02.2018
автор: Meggi