А сонце пробивалось крізь зіниці вікон
І в оболонку райдужну очей.
І бризкало, і бризкало лимонним світлом,
Торкалося оголених плечей.
На спині цяточками родимок сузір*я.
Тремтіння в грудях і весняний шал.
І дотик вуст, неначе лебединим пір*ям
Так лагідно душі співав хорал.
І ранок за вікном прозорим бив джерельцем.
Довір*я у житті - міцна шлея.
І завмирало в шепотінні ніжно серце:
- Ти рідний мій тепер, а я - твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)