Ну ось уже і лютий,-
Зими останні кроки...
Колись він звався студень,
Минають його строки...
Характер ще зимовий,-
Сюрпризи й завірюхи,
Як сонечко пригріє,
Він опускає вуха...
Ще будуть і морози,
Та будуть і відлиги,
Такі зими прогнози,
І люди до них звикли...
Хоч кажуть,що буває
Аж сім погод надворі...
На весну повертає,
Хоч завтра,чи й сьогодні...
І сіє,й віє,й крутить,
Мете, бува й лютує,
Дощем поллє і мутить,
Та все ж і весну чує...
Вже звикли усі люди
До витівок погоди...
Та це ж закономірне
Пробудження природи...
Не встигне сніг розтануть,-
Проснуться медуниці,
Підсніжники сміливі
Проб"ються з-під землиці...
У сонячні деньочки
Вже чутно спів синиці,
І лютого капризи
Маленькі то дрібниці...
Радіють потеплінню
Поповзень і пищухи...
Рулади щепетливі
Виводять омелюхи...
Шукають наречених
Зайці й вовки шалені,
Їх шлюбні залицяння
Настирливі й химерні...
Від зимової сплячки
Проснуться і дерева:
І клени гостролисті,
Горіхи,вільхи й верби...
В скорботу впаде лютий,
Та потуги даремні...
Хоч ще земля й під снігом,
Весна в свій бік поверне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2018
автор: геометрія