Мій місяць – березень. У ньому я цвіту,
Хоч і не квітка по своїй природі.
Я – лише кіт. Як всякому коту,
Бажається у кішки бути в моді.
До неї йду, як лицар, як вояк!
Готовий до війни і до любові.
Завжди козирний, не якийсь пішак,
А з домішком породистої крові.
Початок березня. Іще морозна ніч.
Та не пора біля хазяйки спати
Тому що любощі така важлива річ,
Що їх не можна проігнорувати.
Я не один. Збіжаться під вікно
Десь із десяток з нашої округи.
І буде поміж нами як в кіно,
Справжній турнір за серденько подруги.
Спочатку ми гуртом заведемо
Найголосніші пристрасні рулади,
Бо і в людей також, - і то давно!
Під вікнами співають серенади.
Потім буде між нами справжній бій.
Коли вся лють, до нутряного вию,
Жорстока в необхідності своїй,
Ввіп’ється пазурами в чиюсь шию!
Поміж дерев покотимось клубком,
Рвучи одне другому шкіру в клоччя.
Бо є неписаний для всіх котів закон:
Бути сильнішим в березневі ночі.
Тому що місце є лише одне
У доленосній, на майбутнє, ніші
У спадок передати все земне
Нащадкам право мають найсильніші.
А після бою вже візьму своє:
Загривок в зуби, – і нехай із кров’ю,
Із ранами, наповниться моє
Котяче серце, – щастям і любов’ю!
Мій місяць - березень. У ньому я цвіту.
Хоч не рослина, та щораз весною
У майбуття я прокладаю путь
І вас запрошую іти туди зі мною!
05.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2018
автор: dovgiy