Ще не знаю, як маю я жити,
Розум каже Тебе відпустити,
Серце ж цього все слухать не хоче,
Милі спогади душу лоскочуть.
Передумав я і перемріяв,
Скільки раз починав все спочатку,
Та, чомусь я ніяк не зумію,
Розгадати Твою ще загадку.
Серце мліє, як ще пригадаю,
Твої очі, тих бісиків повні,
Перед поглядом голос втрачаю,
Я одразу лечу у безодню.
А медові уста полуничні,
Які так поцілунку чекають,
Як білесенькі зубки ще блиснуть,
Як магнітом мене притягаєш.
Що ж попробую якось забути,
Але це вже навряд мені вдасться,
Бо Ти вперто шукаєш те щастя,
А знаходиш одні лиш напасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2018
автор: М.С.