[b]«Де душі відірвуться від землі…»[/b]
Стомився день – присів перепочити
На зміну вечір котить прохолоду
Туманом опускаючись на воду
Росою прагне листя омочити
Серпастий місяць виглянув з-за дуба
Що крону розростив на все подвір’я
На небі ні хмаринки і сузір’я
Дорогу вкажуть, де чекає люба
Чумацький шлях, яскравий, як ніколи
Але мені туди іти ще рано
Для двох дорога та прокладена, кохана
Посеред трав і квітів матіоли
Вдихаючи п’янкий цей аромат
Іду до тебе, в наш з тобою сад
Де душі відірвуться від землі
Напнуть вітрила наших кораблів
І полетять, далеко, до зірок…
А я роблю новий до щастя крок
© Микола Карпець (М.К.)
*02.01.18* ID: № 775156
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2018
автор: Микола Карпець))