Так не йметься мені.
Так не йметься мені. Україно моя!
Барикади в вогні, все життя з тобою я.
За Рівне! За тебе! Так не йметься мені,
Ти прийняла мене, я вклоняюсь тобі.
Українцем я став, така доля моя,
Майданом живу я, сьогодні-щодня,
А Батумі лиш згадка про маму про тата
Люба, ненько моя, будь здорова багата.
Куди Жоро, біжиш! Там Аншена одна,
Куди Жоро спішиш! Ти сьогодні зрання.
Так в народі називали тебе українці
Зупинилося серце о девятій,годинці.
А завтра Україно, знову сонечко встане,
Тобі він віддався! Український майдани.
За доню свою! За мир! За всіх!
Боротись за долю казав він-не гріх.
Україно моя! Не журися! Не плач!
Аншено! Рідненька! Не одна ти-пробач!
Майданом живи! Буде все в унісон
В небесах присягаюсь! Берегти тобі сон.
28.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.02.2018
автор: Володимир Олійник