Хтось бачить небо і бачить море.
А що з них більше і що говорить?
Говорять — люди. Їх безліч всюди.
Інакше ніби не було й не буде.
Звичайне небо, звичайне море...
І є життя. Воно говорить?
Воно кричить — незнана мова,
Її не вивчиш, ну що ви, що ви...
Та все ж стається: хтось зірку ловить,
Незнаним словом зсуває гори...
Хтось бачить небо, а чує вірші.
Чи може, хтось таки бачить більше?..
І те, що більше, ніяк не впхнути
У слово «небо», у слово «бути».
19.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774899
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.02.2018
автор: Анна Качан