ДО ДРУЗІВ і не зовсім…

Вітаю  всіх  друзів  і  не  зовсім  друзів!  Я  вже  не  раз  приходжу  сюди  і,  сподіваюсь,приходитиму  ще,  бо  ОТУТ  в  Клубі  Поезії  я  зробила  свої  перші  кроки.Ніколи  я  не  ображалась,слухала  зауваження,  слухаю  й  досі,  тільки  реагувати  почала  інакше.
Саме  про  це  і  мова.
Так  от:  моє  звернення  сьогодні  стосується  новачків.Не  тих,  хто  сюди  приходить  під  сімдесят  сьомим  ніком,чи  й  того  більше,  щоб  справити  враження  нової  людини,  а  саме  до  новачків.  Ви  приходите  сюди  писати  вірші  і  чекаєте,що  їх  не  просто  читатимуть,а  похвалять,  відзначать,  допоможуть..
Якщо  ви  прийшли  саме  за  цим,то  хочу  вас  засмутити.Тут  одиниці  авторів,  яким  хоч  хтось  з  вас  небайдужий.  Вони  підкажуть,зроблять  зауваження  (приватно,щоб  не  ославити),прислухайтесь  до  них,  цінуйте  їх,але  це  не  означає,  що  вам  треба  зразу  відмовлятись  від  написаного.Бачите,  що  не  виходить  написати  краще,  залиште  у  спокої  те  віршеня,  хай  воно  почекає,  доки  ви  підростете  настільки,  щоб  побачите  ті  недоліки.САМІ  ПОБАЧИТЕ,  а  не  тоді,коли  над  вами  глумитиметься  дехто.  До  речі,не  просіть  інших  поправити  ваш  твір.Виправлений  вірш  уже  не  ваш,  він  щось  придбав,але  щось  і  втратив  НАЗАВЖДИ.  Бо  вірші  пише  наша  душа...У  кожного  з  авторів  вона  болить,  не  варто  її  "поліпшувати",вона  сама  вирішить,  що  й  до  чого.
Є  теорія  віршування,  не  забувайте  туди  час  від  часу  заглядати,  навіть  якщо  Господь  вам  таланту  виділив  незміряно.  До  надто  самовпевнених  доля  жорстока...Не  тільки  до  тих,  хто  пише,  а  й  до  тих,  хто  ганить,  щоб  отримати  задоволення.Таких  тут  теж  хоч  греблю  гати.Тишком-нишком  двійку  втулять,  нехай...(я  регочу,  коли  щось  подібне  бачу,  бо  надто  вже  воно  на  дитсадок  схоже:  ну  яка  оцінка,люди?  Судить  читач  і  начхати  йому  на  вашу  думку,бо  ви  спочатку  самі  ідеалом  станьте,  щоб  інших  потім  судити).  Оцінку  СПРАВЖНЮ  вам  поставить  Його  Величність  -  Час.  Ради  цього  ми  вчимось,  не  спимо,переписуємо,ховаємо  у  душі  нові  ідеї  і  ладні  горло  перегризти  тим,  хто  ображає  наш  твір  -  крихту  наших  вразливих  душ.
Саме  Час  відсіє  і  тих,  кого  іменують  графоманами.  А  доти,  хай  пишуть,  хай...Серед  плевел  є  й  зерня,  колись  воно  впаде  у  благодатний  грунт  і  проросте.Хіба  це  зле,що  людина  хоче  щось  гарне  створити?  Ключові  слова  ХОЧЕ  і  ГАРНЕ...
Задумайтесь.  А  лаяти  когось  легко,  зрозуміти  важче,  -  зробіть  краще,  а  ми  почитаємо  і  повчимось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2018
автор: Ліна Ланська