До дир зачитану тримаю книгу,
В ній мудрість неба вікова.
Вона ламає лід і крушить кригу,
А там такі прості слова.
У книзі цій закладені всі ліки
Для серця й звісно для душі.
Вона тамує людські болі й крики,
І каже тихо: «Не гріши.»
А ці слова, як грім посеред неба,
Як дзвін тривоги в ясний день.
Летять туди, де є на то потреба,
Де смак забули від пісень.
До свого серця пригортаю книгу,
Вона мені так дорога.
Читаючи, в зимі відчув відлигу,
Рікою ллється доброта.
Спасибі Боже за прості поради,
За світ любові і тепла..
І за оті небесні водопади,
Душа у котрих ожива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774867
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 03.02.2018
автор: Східний