Носив оголений геном,
Бурхливим лився джерелом
У ріки,
Допоки витоки воді
Не перекрив життя крадій
Навіки.
В потоках-хвилях джерела
Мелодія своя була
І правда.
Яка? Солодка і гірка,
І як росіл із огірка.
Із а́вта
Його забрали небеса.
Забігала в очах роса,
Як миша.
-Чому так швидко? – запитав.
- Недолюбив, не доспівав,
Не…
Тиша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)