Осінні дощі обійматимуть зиму руками
Спів птахів тривожно розтинатиме тишу
Ти стукаєш в сни і самотньо стоїш біля брами
Вітер віттям дерев мої думки про тебе колише
Місяць серпанком кидає накидку на плечі
Я писатиму вірші але чи вистачить слів
Чи врятує мене твоя музика від холоднечі
Чи всміхнешся мені білизною зимових полів
Й серед сотень чужих недопалків і запитань
У чашках пахучої кави яка супроводжує ранок
Я знайду ще міріади не відчутих тобою кохань
І розпач старих пурпурово - кривавих фіранок
Чоловіки біля брами вдумливо гратимуться ключами
А ти проситимеш дозволу ще хоч раз заглянути у сни
Вони пильно дивились на тебе. Усі вартові мовчали
І тільки один промовив: ти повернешся цієї весни
А я чекатиму так як чекають наближення свята
Як сонце чекає швидкого наближення літа
Як чекають на матір голодні й сумні немовлята
Як люди у темряві чекають наближення світла
Закриватиму очі щоб довго і міцно спати
Й вві сні обіймати яскраві зірки із неба
У сон прийдеш ти й ми поїдем разом у Карпати
Щоб цілуватись з тобою під лірику грецького Феба
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2018
автор: Sindicate