Були зустрічі...Кохання
Переповнювало нас...
Мрії радужні,чекання,
В незабутній диво-час...
Планували ми майбутнє,
Спільні долі і стежки,
Світле,чисте,незабутнє-
На життєві всі роки...
Не так сталось,як гадалось,
Розбіглися хто куди...
Лише в спогадах лишились
Наші мрії назавжди...
Ти - на Павніч, я - на Південь,
Так життя нас розвело...
Хоч давно минув наш квітень,
Ніби вчора це було...
Вже років пройшло немало,
Кожен жив своїм життям...
Ми стежки свої топтали,
На зло болям і смертям...
Непомітно постаріли,
Пристань в кожного своя...
Та все ж спогади нас гріли,
Сумували ти і я...
Якось сталось так неждано,
Стежки знов переплелись...
Ми відчули,не забулось,
Що було давно,колись...
Вже дорослі діти й внуки,
Всі живуть своїм життям,
Сиві скроні, болять руки,
Й одиноко жити нам...
І хоч сил у нас вже мало,
І здоров"я вже слабке,
Ми на спільну стежку стали,
Й не жалкуємо про те...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2018
автор: геометрія