Летить великий колобок,
Із каменю, з трави, з води, з думок ….
Вовтузиться на ньому не один мільярд істот,
Чергова партія самозакоханих дрібнот ….
Стараються вхопитися за чийсь чужий кусок,
Наслухались про себе опові́док і байо́к,
Не озираються навколо,
Не тріо, не дует, а переважно соло …
Про що нам з ними говорити,
Сусіди боком обійшли,
Їм байдуже, куди летіти,
Лиш інші б «мо́є» не взяли …
А вже то «мо́є» розрослося
Аж до гігантських розмірів.
А тим, кому добре спало́ся,
Що до якихось там світів …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774697
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: Дружня рука